Проект

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 27, ст. 218) такі зміни:

1. Доповнити статтю 1 новими термінами такого змісту:
„вторинна профілактика – заходи, спрямовані на раннє виявлення деяких захворювань та попередження їх розповсюдження серед населення;
гігієнічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта гігієнічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, профілактичних заходів, умов, системи управління та інформації з цих питань вимогам санітарного законодавства та іншим критеріям гігієнічного аудиту за рахунок суб’єкта господарської діяльності;
державний санітарно-епідеміологічний нагляд – заходи, що приймаються від імені держави, спрямовані на постійний сбір, аналіз, інтерпретацію і розповсюдження даних про стан здоров’я населення та фактори середовища життєдіяльності, що впливають на нього, а також діяльність, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення з метою попередження, виявлення та усунення порушень санітарного законодавства суб’єктами господарювання, на основі яких визначаються пріоритети в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та встановлюються профілактичні заходи;
контагіозна хвороба – інфекційна хвороба, що передається від людини до людини чи від тварини до людини;
невідкладна ситуація в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення – виникнення або реальна загроза поширення хвороби або проблеми для здоров’я, які передбачають високу вірогідність великого числа смертей та/або великого числа каліцтв серед постраждалого населення, або значний вплив біологічного, хімічного або фізичного агента, який може зумовити в майбутньому значні ризики для великого числа осіб серед постраждалого населення.
охорона здоров’я — сукупність заходів, спрямованих на введення в дію законодавчих та інших нормативних актів з метою гарантування безпеки та збереження здоров’я населення;
оцінка ризиків для здоров’я – оцінка рівня, при якому схильність до факторів ризику, пов’язаного з середовищем життєдіяльності людини та обумовленого індивідуальним і колективним стилем життя, впливає на стан здоров’я населення;
первинна профілактика – заходи, що проводяться з метою створення обставин, які знижують ризик виникнення будь-якого захворювання у населення;
попередження захворювань (профілактика) – дії, що вживаються в першочерговому порядку по відношенню до індивідууму, спрямовані на попередження або зниження ймовірності виникнення інфекційних та неінфекційних хвороб, їх розповсюдження та/або на запобігання рецидивів і ускладнень;
принцип обережності – інструмент, за допомогою якого центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення приймає рішення і здійснює втручання у випадках встановлення наявності потенційного ризику для здоров’я населення в умовах недостатньої наукової аргументації;
просування здоров’я – процес поширення інформації, навчання та виховання з метою формування знань та індивідуальних здорових навичок, консультування та залучення населення, створення партнерств, що надають індивідууму і колективам можливість контролювати та покращувати своє здоров’я з фізичної, психічної і соціальної точок зору, а також сприяти скороченню нерівностей в сфері здоров’я;
режим невідкладної ситуації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення – комплекс заходів адміністративного, економічного, медичного, соціального характеру з підтримання громадського порядку, встановлених тимчасово в деяких населених пунктах або на території всієї країни в разі загрози виникнення або виникнення невідкладної ситуації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення з метою попередження, зменшення та ліквідації її наслідків;
ризик для здоров’я – ймовірність зазнати небезпеки, пов’язаної з природними, техногенними, біологічними та соціальними факторами, з наслідками їх впливу, що виражаються у шкідливому впливі на здоров’я і тяжкості цього впливу;”.

2. Статтю 13 викласти в такій редакції:
„Стаття 13. Санітарні норми та санітарно-епідеміологічні нормативи
Санітарні норми та санітарно-епідеміологічні (гігієнічні) нормативи є частиною законодавства в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та встановлюють вимоги до:
планування та забудови населених пунктів;
проектування об’єктів будівництва, реконструкції, реставрації, благоустрою та вводу їх в експлуатацію;
розширення або збільшення потужності, введення в експлуатацію та утримання виробничих об’єктів;
утримання та експлуатації обладнання;
вибору та надання земельних ділянок;
утримання та експлуатації житлових і нежитлових приміщень;
утримання та експлуатації транспортних засобів;
продукції, технологій її виробництва, обігу продукції, у тому числі продукції, що представляє потенційну небезпеку для життя і здоров’я населення;
раціонального харчування населення;
водних об’єктів, питного водопостачання, водокористування для господарсько-побутових та інших потреб населення, місць водокористування;
атмосферного повітря населених пунктів, місць масового відпочинку населення, повітря робочої зони, повітря житлових, виробничих та інших приміщень;
ґрунтів, утримання територіальних зон населених пунктів;
поводження з відходами виробництва і споживання;
гігієни праці працівників;
організації та виконання робіт і послуг, що представляють потенційну небезпеку для життя і здоров’я населення, згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;
організації та проведення профілактичних заходів в умовах невідкладної ситуації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
організації освітнього процесу;
гігієнічного навчання і виховання;
забезпечення радіаційної, хімічної, біологічної безпеки, в тому числі до застосування хімічних речовин, отрут, біологічних засобів і матеріалів і умов роботи з ними;
забезпечення безпеки і нешкідливості впливу неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів;
організації та виконання робіт і надання послуг, що включають розробку, випробування, виготовлення, виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію, застосування засобів дезінфекції, дезінсекції та дератизації, устаткування, матеріалів, утримання та експлуатацію об’єктів дезінфекційної діяльності, а також до контролю ефективності, безпеки та нешкідливості таких робіт і послуг;
умов проведення стерилізації та дезінфекції виробів медичного призначення;
організації та проведення санітарно-протиепідемічних заходів;
проведення профілактичних щеплень;
проведення обов’язкових медичних оглядів;
зберігання та переробки сировини;
водопостачання, водовідведення, мікроклімату, освітлення та вентиляції;
умов перевезення та зберігання отруйних речовин;
умов перевезення пасажирів;
здійснення виробничого контролю.”.

3. Статтю 37 викласти в такій редакції:
„Стаття 37. Соціально-гігієнічний моніторинг та гігієнічний аудит
З метою вивчення, оцінки, прогнозування санітарної та епідемічної ситуації, розробки заходів, спрямованих на запобігання, усунення або зменшення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я людей, а також інформування з цих питань органів виконавчої влади, громадських організацій і громадян здійснюється соціально-гігієнічний моніторинг.
Соціально-гігієнічний моніторинг проводиться на державному рівні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальними органами, спільно з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, які зобов’язані надавати наявну в них інформацію безоплатно.
Порядок проведення соціально-гігієнічного моніторингу встановлюється Законом.
Гігієнічний аудит проводиться щодо підприємств, установ та організацій, їх філій та представництв чи об’єднань, окремих виробництв, інших господарських об’єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності з метою підвищення гігієнічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб’єктів господарювання для потреб гігієнічного страхування, визначення розміру відшкодування збитків громадянам за завдану шкоду їх життю і здоров’ю, а також здійснення господарської та іншої діяльності.
Гігієнічний аудит діяльності суб’єктів господарювання, які належать до високого ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення проводиться в обов’язковому порядку на замовлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальних органів.
Гігієнічний аудит діяльності суб’єктів господарювання, які належать до низького та середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення проводиться в добровільному порядку на замовлення самих суб’єктів господарювання.
Порядок проведення гігієнічного аудиту встановлюється Законом.”.

4. Статті 39 – 41 викласти в такій редакції:
„Стаття 39. Основні принципи державного санітарно-епідеміологічного нагляду
1. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за орієнтованим на ризик принципом шляхом:
1) нагляду за здоров’ям населення і його оцінки з встановленням пріоритетів профілактики здоров’я;
2) ідентифікації, оцінки, управління і повідомлення про ризик для здоров’я населення, їх прогнозу і зменшення негативного впливу на здоров’я людини;
3) охорони здоров’я шляхом розробки, координації, державного нагляду і контролю за застосуванням законодавчих та інших нормативних актів, керівництв з найкращих практик і стандартним робочим процедурам, що регламентують фактори середовища життєдіяльності людини;
4) проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діяльності, послуг та продукції, що впливають на здоров’я населення, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видачі дозволів на їх використання;
5) ініціювання, участі в розробці, здійснення моніторингу і реалізації політики і програм в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
6) попередження захворювань шляхом здійснення втручань щодо первинної і вторинної профілактики;
7) просування здоров’я через інформування, виховання і спілкування;
8) оцінка якості та ефективності персоналу та послуг в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, що надаються громадам;
9) ініціювання, підтримки та проведення науково-практичних досліджень в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
10) забезпечення готовності до невідкладних ситуацій у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та управління цими ситуаціями, в тому числі шляхом введення обмежень осіб і товарів;
11) розвитку і планування кадрових ресурсів, інституційного розвитку в сфері послуг, пов’язаних з санітарним та епідемічним благополуччям населення;
12) інтеграції пріоритетів профілактики здоров’я в політику та галузеві стратегії стійкого розвитку;
13) координації діяльності в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення на рівні адміністративної території та громади;
14) консультування та залучення суспільства до організації надання послуг в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
15) забезпечення лабораторної бази для дослідження біологічних, хімічних та фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають на здоров’я людини;
16) активного партнерства з громадами та центральними і місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування
17) зосередження уваги на первинній та вторинній профілактиці та потребах громад і популяційних груп;
18) турботи про фактори середовища життєдіяльності людини: соціальні, довкілля, поведінкові;
19) багатопрофільного та міжвідомчого підходу з чітким розприділенням відповідальності та орієнтацію на ризик для здоров’я;
20) прийняття рішень на підставі наукових доказів та/або рекомендацій компетентних міжнародних організацій;
21) застосування принципу обережності в специфічних умовах;
22) забезпечення транспарентності прийняття рішень, у тому числі шляхом використання інформаційних технологій.
2. Державному санітарно-епідеміологічному нагляду підлягають всі сфери життя і діяльності населення, які можуть негативно впливати на здоров’я людини.
Пріоритетними сферами державного санітарно-епідеміологічного нагляду є:
1) нагляд, попередження та контроль за інфекційними хворобами;
2) нагляд, попередження та контроль за масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями) та радіаційними ураженнями;
3) просування здоров’я, інформування та виховання в цілях здоров’я;
4) наукові дослідження та інновації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
5) оцінка соціальних факторів середовища життєдіяльності людини;
6) здоров’я, пов’язане з довкіллям;
7) попередження травматичних пошкоджень;
8) гігієна та безпечність продукції;
9) здоров’я, пов’язане з раціональним харчуванням;
10) професійне здоров’я;
11) здоров’я та гігієна колективів;
12) просування та охорона здоров’я матері, дитини та молоді;
13) просування та охорона здоров’я осіб похилого віку;
14) санітарна охорона території України та контроль і попередження міжнародного розповсюдження хвороб відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил (2005 р.);
15) нешкідливість та безпечність робіт з небезпечними чи потенційно небезпечними біологічними агентами, хімічними речовинами та фізичними факторами;
16) безпечність переливання крові;
17) попередження наркоманії, зловживання алкоголем, куріння;
18) нагляд за гігієнічними умовами та здійсненням контролю за інфекціями в закладах охорони здоров’я;
19) нагляд за гігієнічними умовами в місцях масового перебування людей, місцях відпочинку та закладах побутового обслуговування населення.
3. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за суб’єктами господарювання, які належать до низького та середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється за декларативним принципом.
Діяльність суб’єктів господарювання, які належать до низького та середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється на підставі зареєстрованої гігієнічної декларації.
Реєстрацію гігієнічної декларації проводять відповідні територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня надходження декларації.
Здійснювати діяльність без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
За наявності зареєстрованої гігієнічної декларації отримання суб’єктом господарювання інших документів дозвільного характеру для здійснення господарської діяльності не вимагається.
Форма гігієнічної декларації, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби відмовляють у реєстрації гігієнічної декларації, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт приймається у строк, передбачений для реєстрації декларації.
У разі якщо територіальний орган Державної санітарно-епідеміологічної служби не зареєстрував гігієнічну декларацію або не прийняв рішення про відмову в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на початок діяльності виникає за принципом „мовчазної згоди” на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, а рішення про відмову — прийнято.
У такому разі декларація вважається зареєстрованою.
У разі якщо вид діяльності змінюється суб’єкт господарювання протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни територіальний орган Державної санітарно-епідеміологічної служби, який зареєстрував гігієнічну декларацію.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації гігієнічної декларації або з дня набуття права на початок діяльності за принципом „мовчазної згоди” письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцем провадження діяльності про початок такої діяльності.
Суб’єкт господарювання відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним гігієнічній декларації, та здійснення діяльності без зареєстрованої декларації”.

Стаття 40. Повноваження посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальних органів
1. Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають право:
1) видавати постанови;
2) затверджувати інструкції, керівництва, галузеві стандарти, методичні рекомендації;
3) затверджувати нормативні санітарно-захисні зони для підприємств з новими технологіями, а також зміни цих змін;
4) розглядати дії/бездіяльність нижчестоящих головних державних санітарних лікарів та приймати рішення щодо них, у тому числі анулювати прийняті ними рішення чи видані постанови
2. Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі адміністративних територій та їх заступники мають право:
1) дозволяти, надавати висновки на діяльність, продукцію та послуги, які здійснюють вплив на санітарне та епідемічне благополуччя населення;
2) вносити відповідно до своєї компетенції до центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування пропозиції щодо виконання санітарного законодавства, розробки та реалізації планів соціально-економічного розвитку території, комплексних програм охорони здоров’я населення, довкілля, поліпшення умов праці та побуту, навчально-виховних програм;
3) вносити до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо відкликання дозволів на розміщення та функціонування об’єктів національної економіки;
4) звертатися до органів виконавчої влади та правоохоронних органів з вимогою втручання з метою усунення виявлених порушень;
5) вносити до органів ліцензування пропозиції про відкликання ліцензії на діяльність;
6) розпоряджатися на підставі виданої в установленому порядку постанови в ситуаціях великого і невідкладного ризику для здоров’я про призупинення до усунення порушень санітарного законодавства, а у випадках неможливості усунення порушень – заборонити за рішенням суду:
а) проектні та будівельні роботи, а також здачу в експлуатацію об’єктів;
б) експлуатацію підприємств, установ, організацій, виробничих відділень і ділянок, приміщень, будівель, установок, технічних засобів, а також виробничу, комерційну діяльність та діяльність з надання послуг;
в) розробку, випуск в обіг, виробництво і використання продукції національної економіки;
г) розміщення на ринку продуктів/послуг, небезпечних для здоров’я населення;
д) розміщення на ринку продуктів, послуг і видів діяльності, які відповідно до санітарного законодавства підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, але не пройшли таку;
7) направляти органам виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємствам, організаціям, фізичним і юридичним особам незалежно від форми власності та організаційно-правової форми обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень санітарного законодавства та здійснення профілактичних заходів;
8) приймати рішення або видавати постанови:
a) про тимчасове відсторонення від роботи осіб – носіїв патогенних агентів, які є збудниками контагіозних хвороб, які становлять небезпеку для здоров’я населення зважаючи на специфіку їх діяльності;
б) про зупинення дії або анулювання виданих дозволів, висновків;
в) про медичне обстеження і медичне спостереження осіб, що були в контакті з контагіозними хворими;
г) про ізоляцію контагіозних хворих та осіб, щодо яких існує підозра, що вони є джерелом патогенних агентів, які представляють реальну загрозу для здоров’я населення;
д) про здійснення дезінфекції, дезінсекції та дератизації в осередках інфекційних хвороб, а також у приміщеннях і на територіях, де наявні умови для виникнення і розповсюдження інфекцій;
е) про здійснення профілактичної вакцинації населення або окремих груп осіб за епідемічними показами;
9) розглядати справи про правопорушення і застосовувати санкції відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;
10) передавати матеріали до правоохоронних органів;
11) вносити на розгляд вищестоящих посадових осіб пропозиції про застосування дисциплінарних стягнень;
12) вимагати відповідно до закону від фізичних та юридичних осіб, що допустили порушення санітарного законодавства:
a) відшкодування витрат на здійснення заходів в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, пов’язаних з локалізацією та ліквідацією спалахів та/або випадків захворювання, що стали наслідком таких порушень;
б) сплати штрафів;
13) запрошувати фізичних та юридичних осіб на розгляд справ щодо порушення санітарного законодавства;
14) координувати заходи з первинної та вторинної профілактики;
15) подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних життю та здоров’ю населення внаслідок порушення вимог санітарного законодавства;
16) визначати, за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію політики в сфері охорони здоров’я, розмір відшкодування збитків громадянам за завдану шкоду їх життю і здоров’ю та розмір компенсації додаткових витрат територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення на проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних (профілактичних) заходів.

Стаття 41. Права персоналу, наділеного правом здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду
1. Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі адміністративних територій та їх заступники наділяють персонал центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальних органів правом здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду із забезпеченням службовим посвідченням та повноваженнями щодо контролю об’єктів.
2. Персонал, наділений правом державного санітарно-епідеміологічного нагляду, при виконанні службових обов’язків має право:
1) одержувати вільний доступ на об’єкти, що підлягають державному санітарно-епідеміологічного нагляду в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
2) перевіряти дотримання вимог санітарного законодавства та інших нормативних актів в галузі охорони здоров’я;
3) вимагати від фізичних та юридичних осіб або працівників об’єктів, що підлягають державному санітарно-епідеміологічному нагляду, усну чи письмову інформацію про здійснювану на даному об’єкті діяльності, що впливає на здоров’я населення, подання персональних даних, необхідних документів дозвільного характеру, а також інших відомостей, що мають значення для здоров’я населення;
4) перевіряти та/або робити копії документів, виконаних в будь-якій, включаючи електронну, формі, що мають значення для здоров’я населення;
5) проводити тестування, обстеження або вимірювання, моніторинг будь-якої ситуації і здійснювати спостереження відповідно до положень цього закону;
6) відбирати зразки (проби) матеріалів, речовин, виробів, продуктів, води, повітря, ґрунту тощо, що можуть становити ризик для здоров’я населення;
7) складати протоколи про правопорушення на основі особистих констатацій і зібраних доказів;
8) проводити інші специфічні заходи, зумовлені ризиком погіршення стану здоров’я населення.
3. Персонал, наділений правом державного санітарно-епідеміологічного нагляду, при виконанні службових обов’язків має право просити підтримки органів міліції або, залежно від обставин, будь-якої особи.
4. Підсумки і висновки, зроблені в результаті діяльності з державного санітарно-епідеміологічного нагляду, відступи від законодавчих норм, рекомендації та терміни усунення недоліків, а також інші застосовані відповідно до закону заходи повинні відзначатися в актах санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта та/або в протоколах про правопорушення.”.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Президент України В. Янукович

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно епідеміологічної служби України)»розроблено на виконання п. 197.2.1 Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.0.2012 № 187/2012.
Діяльність державної санітарно-епідеміологічної служби спрямована на забезпечення державних гарантій конституційного права громадян на життя і здоров‘я (ст. 27, 49, 50 Конституції), які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні (ст. 3 Конституції). Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я.
Реалізація зазначених положень Конституції відповідно до ст. 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» забезпечується шляхом державного санітарно-епідеміологічного нагляду, суть якого полягає у діяльності органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
У той же час за результатами міжнародних аудитів діяльності системи державної санітарно-епідеміологічної служби назріла необхідність законодавчо врегулювати вичерпний перелік повноважень посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, запровадити декларативний принцип для суб’єктів господарювання з низьким та середнім епідемічним ризиком, запровадити орієнтованого на ризик підходу до здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Розв’язання порушеної проблеми потребує комплексного підходу до вирішення низки різнохарактерних завдань, насамперед у законодавчій сфері, що й передбачено проектом Закону.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою законопроекту є:
визначення вичерпного переліку повноважень посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
запровадження декларативного принципу для суб’єктів господарювання з низьким та середнім епідемічним ризиком;
запровадження орієнтованого на ризик підходу до здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Завданням законопроекту є підвищення ефективності роботи державної санітарно-епідеміологічної служби та покращення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

3. Правові аспекти
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зазначене питання, є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про інвестиційну діяльність» та інші.

4. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття Закону «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно епідеміологічної служби України)» не потребує додаткових фінансових та матеріальних витрат.

5. Позиція заінтересованих органів
Прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно епідеміологічної служби України)» потребує погодження з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством фінансів та Міністерством юстиції.

6. Регіональний аспект
Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно епідеміологічної служби України)» не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції.
У проекті акта відсутні правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення
Громадське обговорення здійснюється шляхом оприлюднення проекту акта в електронних засобах масової інформації на офіційному веб-сайті Державної санітарно-епідеміологічної служби України (www.dsesu.gov.ua).
Зауваження та пропозиції надавати на електронну адресу:
01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 7, Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Е-mail: ropa@moz.gov.ua).

9. Позиція соціальних партнерів
Проект акта не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу
Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно епідеміологічної служби України)» не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів
Прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно епідеміологічної служби України)» сприятиме зменшенню контролюючого навантаження на підприємців та сприятиме раціональному перерозподілу навантаження на посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для здійснення перевірок та обстежень об’єктів високого ступеню ризику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Голова Держсанепідслужби України А.М. Пономаренко

«____» _____________ 2012

Выкладываю обращение касательно несанкционированной промышленно свалки по словам жителя Днепропетровска. Не могу сказать, обращался он ещё куда нибудь или нет, но времени уже прошёл месяц (начало апреля 2012).

Админ

Здравствуйте, пишет вам житель г.Днепропетровск ж/м Северный,хочу довести до вашего сведения о несанкционированной свалке в районе «Вторчермет»по ул.Комисара Крылова,машинами сбрасывают,токсичные гальванические отходы с промышленных предприятий,которые летом высохнут!и полетит эта пыль тяжелых металлов(которая содержит всю таблицу Менделеева)в жилой сектор в легкие людей!в 100м находится Детский садик!(ветер на этом участке достигает 10-30 м/с) всю картину видно на фотографии со спутника и непосредственно фото со свалки,надеюсь вы разберётесь с этим вопросом,спасибо!

п.с. Возможно автор этого обращения подскажет, на данный момент существует эта свалка или нет.

Після гучної заяви Миколи Азарова про скорочення працівників санітарних служб країни вже минув не один місяць. Отримавши у п’ятницю розширений коментар до одної з публікацій на цьому сайті, я розумію що реформування перебуває у латентному періоді, якщо висловлюватися медичною термінологією.

Зрозуміло, що інтенсивність обговорення реформування знизилася, так як якихось конкретних вказівок з вищестоящих санітарно-епідеміологічних закладів ще не має. Чому їх немає? Я гадаю, ще пояснюється двома причинами:
- проведення Евро 2012;
- вибори в Парламент восени.

Справа в тому, що недоречно напередодні такого футбольного свята зламати систему, яка, хоч і не так ефективно як в часи СРСР, але ще працює. Зовсім недавно я писав, що створено штаб на випадок епідемічних спалахів. Гадаю, ця версія має жити.

Другою причиною призупинення (цікавий термін для СЕС) реформування можуть бути також вибори восени 2012 року. Зрозуміло, що нікому не хочеться втрачати голоси.

Так от, те ще вказівок «зверху» ніяких немає, ще зовсім не означає, що реформа санітарно-епідеміологічної служби України не відбувається! Вона може прогресувати, але «кадри на місцях» її просто не бачать!

За статистичними та оперативними даними Держсанепідслужби, з початку поточного року станом на 03 травня 2012 року на адміністративних територіях України зареєстровано 8628 випадків захворювання на кір.

За останню добу зареєстровано 116 випадків підозри захворювання на кір, найбільша кількість у західних регіонах, а саме:
У м. Києві за останню добу зареєстровано 5 випадків підозри захворювання на кір.
Івано-Франківській області — 42;
Тернопільській області — 12;
Закарпатській області — 10;
Волинській області — 8;
Львівській області — 5;
Рівненській області — не зареєстровано жодного випадку;

Протиепідемічні заходи в регіонах, де спостерігається підвищення рівня захворюваності на кір, проводяться в повному обсязі відповідно до наказу МОЗ України від 17.05.05 № 188 «Про затвердження Інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за кором».

Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 24.04.2012 №35 створено оперативний штаб Державної санітарно-епідеміологічної служби України «Євро-2012». Про це повідомляється на офіційному сайті тієї самої ДСЕСУ.

Як повідомляється, зазначений оперативний штаб буде узагальнювати дані моніторингу інфекційної захворюваності на період проведення «ЄВРО 2012» відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та проводити оцінку ризику щодо можливих епідемічних загроз чемпіонату. Про одну із загроз не говорить тільки лінивий – це кір.

До речі, (044) 425-08-83 — номер гарячої лінії Держсанепідслужби України «Євро-2012».

Повідаю Вам історію маленької районної СЕС. Почну з того, що люди, які в ній працюють, скоріше просто протирають штани. Епідеміологи і їхні помічники геть ніколи не виходять на вогнища, а на документах пишуть все від фонаря. Про дезвідділ : дезкамера працює але її так рідко заправляють паливом, що в баку вже павутиння.

Наш в.о.головного лікаря мотивує це тим, що немале коштів, але ми знаємо шо вони є. Коли ти щось говориш, він погрожує скороченням (а кому хочеться залишитися без роботи). Він і головний бухгалтер створили цілу низку махінацій, декільком людям на протязі року надаються по декілька ставок заробітної плати, коли вони їх отримують то просто діляться з ними. а простим робітникам не виплачуються відрядження за два роки, а потім кажуть що вони пропали бо не пропускає казначейство.

До речі, наш головний бухгалтер жінка, і як не шкода це казати ще й п’яниця, бо кожен вихід на роботу супроводжується літровою пляшкою горілки або пива. Про те, що ми в строки отримували заробітну плату, ми вже забули. Вона навіть засипає на роботі в 11.00 дня, і на це наш головний навіть не реагує.

Про нашого лікаря-бактеріолога взагалі мовчу. Я поважаю вік, особливо коли людина розумна. Проте, коли тобі завдають питання по 8 разів, ставлять підпис на графіках і через 15 хвилин забувають що ти їх приніс, не знають де стоять в лабораторії поживні середовища, і що на апараті Кротова нема помітки 250, це при стажі в 50 років.

Я хоть і працюю в СЕС все ж таки розумію чому нас розганяють. Така організація як у нас це — ганьба! Пробачте за помилки друзі. Хай у Вас все буде краще, чим у мене!

Суть вопроса в моем заявлении директору магазина (прилагается)

По информации севастопольской ГорСЭС экспертизы на запах никто в Украине не проводит. Как обезопасить себя и близких от сомнительного качества товара типа кофеварки, издающих резкий химический запах? Магазин и сервисный центр настаивают на том, что товар соответствует нормам качества. Сертификата на товар нет.

Прошу проконсультировать, как быть в данном случае.

З А Я В Л Е Н И Е

01 октября 2011 года в магазине “COMFY” была приобретена кофеварка эспрессо
полуавтомат Zelmer13Z014. На протяжении двух с половиной месяцев эксплуатации наблюдался неприятный едкий химический запах из пластмассовой колбы для воды. Дважды кофеварка дала обильные протечки. С претензиями по протечке воды и наличию из колбы едкого химического запаха была доставлена обратно в магазин, после чего 16 декабря 2011 направлена в местный сервисный центр. Сервисный центр вернул кофеварку 10 января 2012 года в магазин, устранив протечку , но замечание по запаху из колбы устранено не было. В тот же день кофеварка была вновь возвращена магазином в сервисный центр.13 февраля мне позвонили из сервисного центра г.Севастополя и сообщили, что фирма-изготовитель ZELMER отклонений от качества товара не обнаружила.
Магазин, в свою очередь, нормативных документов, содержащих информацию о безопасном для жизни и здоровья потребителя при использовании данного товара, не имеет.

Учитывая с вышеизложенное, и в связи с наличием неисчезаемого едкого химического запаха из колбы для воды, используемой в кофеварке, принимая во внимание, что материал с таким едким химическим запахом,примененный для изготовления колбы, может быть опасен для здоровья людей, опасаясь за здоровье своих членов семьи, руководствуясь Законом Украины «О защите прав потребителей», изменениями и дополнениями к данному Закону, а также другими актами законодательства, издающимися в соответствии с ним, прошу провести государственную санитарно-гигиеническую органо-лептическую экпертизу данного товара в моем присутствии в сроки, указанные в Законе. При отсутствии такой возможности у продавца товара, а также в связи с превышением всех сроков решения данного вопроса по законодательству Украины, прошу вернуть полную сумму стоимости кофеварки Zelmer.

14.02.12.

Прошу проконсультировать, как быть в данном случае.

Ну, вот и началась реформа СЭС в Днепропетровской области! Хотя никаких официальных бумаг нет, но районные санитарно-эпидемиологические станции об этом знают.

Так вот, бактериологические лаборатории 9-ти районных СЭС планируется передать местным больницам. Соответственно, работники то же перейдут на работу туда. Конечно же, это всё в идеале, ведь районные больницы не обязательно возьмут всех работников, как и некоторые лаборатории в целом.

Я убеждена, что в этом году уже не будет этих 9-ти районных СЭС, так как они юридически могут быть что-то наподобие филиалов районных (межрайонных) управлений. И это в лучшем случае, ведь 50 процентов работников всё равно сокращать нужно.

И.Д.

Після гучної заяви прем’єр-міністра України Миколи Азарова про скорочення штату працівників санітарно-епідеміологічних закладів нашої країни вже минуло понад два місяці. За цей час ті, кого стосується ця заява, мали багато різних версій реформування, пліток та іншого, але ніхто нічого конкретно не каже. Нажаль.

Так ось, розрахункова чисельність співробітників територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби України станом на 01.01.2013 року близько 30 тисяч, з них державних службовців лише 2500. Хто буде державним службовцем важко сказати, так як, взявши лише головних лікарів територій та заступників, 2500 ну ніяк не набереться, тим паче в сільській місцевості заступники взагалі по штату відсутні.

Минув січень, всі територіальні СЕС здали звіти, але конкретно вони ще не знають, кого буде скорочено. Крім того, кошторису також не має, і це ніяк не прояснює ситуацію.

На моє глибоке переконання, кожна обласна СЕС вже має план майбутніх скорочень, як тільки з Києва прийде відповідне розпорядження.

Також до мене дійшла плітка про те, що начальників управлінь стане майже втричі менше, а якщо ви читали нове положення про СЕС, то стане зрозуміло, що саме головних лікарів територій стане менше втричі. Тобто мі будемо мати одну СЕС на два-три райони, а що буде з тими, хто досі працює, не ясно.

Адмін