Ну, вот и началась реформа СЭС в Днепропетровской области! Хотя никаких официальных бумаг нет, но районные санитарно-эпидемиологические станции об этом знают.

Так вот, бактериологические лаборатории 9-ти районных СЭС планируется передать местным больницам. Соответственно, работники то же перейдут на работу туда. Конечно же, это всё в идеале, ведь районные больницы не обязательно возьмут всех работников, как и некоторые лаборатории в целом.

Я убеждена, что в этом году уже не будет этих 9-ти районных СЭС, так как они юридически могут быть что-то наподобие филиалов районных (межрайонных) управлений. И это в лучшем случае, ведь 50 процентов работников всё равно сокращать нужно.

И.Д.

Після гучної заяви прем’єр-міністра України Миколи Азарова про скорочення штату працівників санітарно-епідеміологічних закладів нашої країни вже минуло понад два місяці. За цей час ті, кого стосується ця заява, мали багато різних версій реформування, пліток та іншого, але ніхто нічого конкретно не каже. Нажаль.

Так ось, розрахункова чисельність співробітників територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби України станом на 01.01.2013 року близько 30 тисяч, з них державних службовців лише 2500. Хто буде державним службовцем важко сказати, так як, взявши лише головних лікарів територій та заступників, 2500 ну ніяк не набереться, тим паче в сільській місцевості заступники взагалі по штату відсутні.

Минув січень, всі територіальні СЕС здали звіти, але конкретно вони ще не знають, кого буде скорочено. Крім того, кошторису також не має, і це ніяк не прояснює ситуацію.

На моє глибоке переконання, кожна обласна СЕС вже має план майбутніх скорочень, як тільки з Києва прийде відповідне розпорядження.

Також до мене дійшла плітка про те, що начальників управлінь стане майже втричі менше, а якщо ви читали нове положення про СЕС, то стане зрозуміло, що саме головних лікарів територій стане менше втричі. Тобто мі будемо мати одну СЕС на два-три райони, а що буде з тими, хто досі працює, не ясно.

Адмін

Хочу готувати: сало, бекон, м*ясо, холодного та гарячого копчення на продаж: сировину купляю в вінницькому м*ясному павільйоні (продукція перевірена лабораторією цього ж павільйону).

Солю та копчу сало та м*ясо по домашнім рецептам використовуючи тільки фруктові породи дерев та ольху, але тільки для себе. Друзі та родичі скуштувавши мій «продукт» , кажуть що він міг би користуватися великим попитом, так як зараз люди вже переходять на більш натуральні продукти, а ті продукти які на хімії — лежать на прилавках місяцями, а то й роками, отож хочу отримати відповідь на конкретні запитання:

1. Чи можна займатись копченням на рівні міні-цеху в домашніх умовах дотримуючись усіх вимог, окрім відстані до жилих приміщень
(не 50м , а 15м)?

2. Чи повинне приміщення бути лиш за харчовим призначенням, чи можна цим займатися в гаражі але якщо я до нього підведу усі комунікації, стоки , обкладу плиткою , пофарбую стіни поставлю холодильники. Якщо ні то що робити ???

3. Щодо реалізації готової продукції , як зробити сертифікат на свою продукцію щоб можна було розвозити цю продукцію по магазинах????

Міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко відвідав Харківщину, де з робочим візитом побував в Харківському національному фармацевтичному університеті. Міністр ознайомився з роботою клініко-діагностичної центру, що працює на базі навчального закладу та займається вивченням і проведенням досліджень біоеквівалентності ліків (препаратів). Крім того, в центрі проводяться клінічні дослідження.

В харківському центрі працюють фахівці, які мають сертифікати GCP, котрі видаються особам, що пройшли відповідні тренінги щодо клінічних досліджень. Тут проводяться заняття зі студентами за спеціальностями «Клінічна фармація», «Фармація», «Лабораторна діагностика», «Технологія парфумерно-косметичних засобів».

Зламано сайт Київської міської санітарно-епідеміологічної станції www.ses.gov.ua.

Не маю уявлення, настільки ви користуєтеся мережею, та я в ній знаходжуся кожен день, так як це просто необхідно для підтримки сайтів і так далі.

Так ось, сьогодні виявив, що сайт Київської міської санітарно-епідеміологічної станції некоректно працює. Хоча це м’яко сказано, так як там одна сторінка з надписом «Do not be sad I implore you your sun», що переводиться як «Не сумуй я благаю тебе. Твоє сонце».
До речі, адреса сайту «http://www.ses.gov.ua/».

Як ця людина отримала доступ до сайту я не знаю, але способів досить багато, в тому числі банальне отримання доступу на комп’ютері адміністратора.

На офіційному сайті МОЗ України з’явилася інформація про те, що міністерство разом з Всесвітньою організацією охорони здоров’я започаткувало спільний проект по дослідженню цін на життєво необхідні ліки.

Сама методологія розроблена ВООЗ, і направлена вона на дослідження цін на протитуберкульозні, антиретровірусні, гіпотензивні та інші важливі для життя ліки.

На старті проекту за основу береться ситуація в семи областях країни, де будуть перевірятися наявність лікарських засобів, їх ціна та спроможність населення до купівлі таких ліків.

Перше засідання відбудеться вже в поточному році , а в склад робочої групи ввійдуть фахівці фармакологічного направлення як із-за кордону, так і вітчизняні спеціалісти.

День добрый!

Несколько дней назад я купила в магазине плавленый сырок, который оказался очень противный на вкус. Когда я вернулась в магазин (это не супермаркет), мне отказались вернуть деньги. Потом я обратилась в лабораторию районной СЭС, но они отказались проверять этот плавленый сырок! Их действия противоправны?

Здравствуйте. На самом деле, в лаборатории (как бактериологической, так и «химической») районной санитарно-эпидемиологической службы Вам отказал вполне правомерно:

1) без направления специалиста (врача) они не имеют права принимать от вас (как правило, пробы доставляются самими же представителями СЭС) никакой продукции (читайте «пробы»);
2) для исследования так называемого «плавленого сырка», нужны соответствующие нормативные документы. Если на этикетке этого сыра не указан ГОСТ или ДСТУ, а прописаны ТУ (технические условия), то для исследования необходимы именно эти ТУ, которых в лаборатории может и не быть (и не должны они там быть);
3) это на самом деле не отписка, а адекватное разъяснение, так как производитель (продавец) выиграет дело в суде без особых усилий;
4) в новом положении о СЭС чётко прописано, что пищевыми продуктами служба больше заниматься не будет.

ПОЛОЖЕННЯ про територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України

Увага, це не остаточна редакція!

1. Головні управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх відокремлені структурні підрозділи в містах (міські управління) та районах (районні або міжрайонні управління) підпорядковуються Державній санітарно-епідеміологічній службі України (далі – Держсанепідслужба України) і є її територіальними органами.

2. Головні управління у своїй діяльності керуються:

Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем’єр-міністра України, дорученнями Міністра охорони здоров’я, нормативно-правовими актами міністерств, що пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку, наказами Держсанепідслужби України, дорученнями Голови Держсанепідслужби України та його заступників, актами головного санітарного лікаря України та його заступників, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням

3. Основними завданнями Головних управлінь на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті є:

1) узагальнення практики застосування законодавства у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та надання Голові Держсанепідслужби України пропозицій щодо вдосконалення законодавства у зазначеній сфері;

2) реалізація першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності;

3) здійснення санітарних заходів щодо охорони території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду посадовими особами головного управління і контроль у пунктах пропуску через державний кордон України;

4) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, фізичними особами та громадянами, виконанням ними санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

5) застосовування передбачених законодавством заходів для припинення порушення санітарного законодавства;

6) здійснення нагляду за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

7) аналіз причин і умов погіршення санітарної та епідемічної ситуації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті, підготовка пропозицій щодо санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів і контроль за їх проведенням;

координація діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

9) моніторинг ефективності вжитих заходів з попередження і зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення;

10) контроль і нагляд за дотриманням вимог стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) нехарчової продукції;

11) видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством;

12) проведення державного соціально-гігієнічного моніторингу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорт, моніторинг атмосферного повітря, поверхневих вод суші й питної води, морських вод, мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, озокериту, ропи лиманів і озер, ґрунтів, фізичних факторів у місцях відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів, та моніторинг забруднення вод у районах водозаборів, які перебувають у зоні впливу аварії, стихійного лиха, катастрофи;

13) аналіз небезпечних для здоров’я людини факторів середовища життєдіяльності людини, виробничого середовища та організація здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на усіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

14) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за застосуванням дезінфекційних засобів і проведенням дезінфекційних заходів;

15) погодження санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, що розробляються на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контроль за їх здійсненням;

16) проведення відбору зразків, вимірювань, випробувань і досліджень з метою визначення впливу на стан здоров’я і життя людини повітря, води, ґрунту;

17) здійснення епідеміологічного нагляду за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;

18) аналіз та оцінка ризику для здоров’я і життя людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, проведення обстеження, розслідування, лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань, а також санітарних, гігієнічних, токсикологічних, епідеміологічних та інших видів оцінки середовища життєдіяльності людини, об’єктів, нехарчової продукції, робіт, послуг, проектної та нормативної документації і надання висновків щодо їх відповідності вимогам санітарних норм на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

19) державний облік інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей на відповідній території та забезпечення відповідного інформування до відповідних державних реєстрів;

20) надання пропозицій Держсанепідслужбі України щодо здійснення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів, дезінфекційних засобів, а також косметичних та лікарських засобів, які містять генетично модифіковані організми або отримані з їх використанням;

21) державна санітарно-епідеміологічна експертиза і видача висновків щодо відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства та обґрунтування медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

22) участь у проведенні атестації виробництва підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обороту неякісної та небезпечної продукції;

23) надання пропозицій Держсанепідслужбі України щодо здійснення атестації санітарних лабораторій підприємств і організацій з метою надання їм права на проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці;

24) участь в атестації робочих місць на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

25) участь в проведенні експертизи безпеки ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання;

26) проведення експертизи умов виробництва, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення й утилізації отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів щодо безпеки для здоров`я населення й навколишнього природного середовища у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

27) видача дозволів на проведення робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань;

28) облік даних про результати обов’язкових медичних оглядів працівників на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

29) координація робіт з проведення гігієнічного виховання та навчання населення на відповідній території та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

30) надання обов’язкових для виконання постанов, наказів, розпоряджень, висновків, приписів з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, контроль їх виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

31) вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності, визначення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров’я людини, аналіз причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;

34) подання в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в’їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв’язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території;

35) забезпечення збереження державної таємниці та службової інформації;

36) здійснення інших повноважень, визначених законодавством України.

4. Головні управління відповідно до покладених на них завдань:

1) надають адміністративні та платні медичні послуги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;
2) здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;
3) застосовують, у порядку встановленому законодавством, адміністративні та адміністративно-господарські санкції до порушників санітарного законодавства;
4) здійснюють організаційне і методичне управління забезпеченням санітарного та епідемічного благополуччя населення на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;
5) узагальнюють практику застосування законодавства з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, готують та вносять в установленому порядку пропозиції щодо його вдосконалення;
6) здійснюють інші повноваження, визначені Президентом України, законами України, Держсанепідслужбою України.

5. Головні управління з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечують здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням;
2) забезпечують ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів;
3) організовують планово-фінансову роботу, здійснюють контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечують організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
4) організовують розгляд звернень громадян з питань, що належать до їх компетенції, виявляють та усувають причини, що призводять до подання громадянами скарг;
5) забезпечують організаційне керівництво управліннями (міськими, районними та міжрайонними) у складі головного управління, надають пропозиції Голові Держсанепідслужби щодо заохочення, притягнення до відповідальності або скасування (повністю або частково) рішень начальників таких управлінь;
6) забезпечують доступ до публічної інформації, що перебуває у їх володінні;
7) забезпечують у межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом;
забезпечують у межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізації;
9) організовують роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів;
10) виконують інші передбачені законодавством функції.

6. Головні управління мають право:

1) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів територіальних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;
2) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;
3) скликати наради, утворювати консультативні органи (ради, комісії, колегії, робочі групи тощо) для сприяння здійсненню покладених на головне управління завдань щодо санітарного та епідемічного благополуччя населення на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та на водному, залізничному, повітряному транспорті;
4) користуватися інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами.

7. Головні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на водному, залізничному, повітряному транспорті, здійснюють свої повноваження безпосередньо та через власні відокремлені структурні підрозділи.

8. Головні управління під час виконання покладених на них завдань щодо санітарного та епідемічного благополуччя населення, взаємодіють з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Голови відповідних місцевих держадміністрацій координують діяльність головних управлінь Державної санітарно-епідеміологічної служби (далі – Головні управління) з територіальними органами інших органів виконавчої влади та сприяють у виконанні покладених на них завдань.

9. Головні управління у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру. Акти Головних управлінь можуть бути скасовані Головою Держсанепідслужби України повністю чи в окремій частині, у тому числі за дорученням Міністра охорони здоров’я України, а також Міністром охорони здоров’я України у разі відмови Голови Держсанепідслужби України скасувати такий акт.

10. Головні управління очолює начальник головного управління, який за посадою є головним державним санітарним лікарем на відповідній території, відповідному виді транспорту, що призначається на посаду Головою Держсанепідслужби України за погодженням з Міністром охорони здоров’я України та головою місцевої держадміністрації та звільняється з посади Головою Держсанепідслужби України за погодженням з Міністром охорони здоров’я України.

Начальник Головного управління може мати двох заступників, які за посадою є заступниками головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці та призначаються на посади і звільняються з посад Головою Держсанепідслужби України за погодженням з Міністром охорони здоров’я України.

Начальник Головного управління Держсанепідслужби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та на водному, залізничному, повітряному транспорті призначає на посаду та звільняє з посади керівників відокремлених (міських, міжрайонних та районних) підрозділів (управлінь) головного управління за погодженням з Головою Держсанепідслужби України, які є за посадою головними санітарними лікарями відповідної території.

11. Начальник Головного управління:

здійснює керівництво головним управлінням Держсанепідслужби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі та на водному, залізничному, повітряному транспорті, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

організовує та забезпечує виконання головним управлінням актів законодавства, наказів Держсанепідслужби України організаційно-розпорядчого характеру, доручень Голови Держсанепідслужби України, його першого заступника та заступника, доручень Міністра охорони здоров’я України;

вносить Голові Держсанепідслужби України пропозиції щодо пріоритетів роботи головного управління і шляхів виконання покладених на нього завдань, подає на затвердження плани роботи Управління Держсанепідслужби;

звітує перед Головою Держсанепідслужби України щодо виконання покладених на головне управління завдань та планів роботи;

здійснює добір кадрів в головне управління, формує кадровий резерв на відповідні посади;

організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників головного управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників);

порушує перед Головою Держсанепідслужби України питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам та керівникам відокремлених структурних підрозділів, а також щодо заохочення та притягнення їх до відповідальності;

підписує накази головного управління;

розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

затверджує положення про структурні підрозділи головного управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та на водному, залізничному, повітряному транспорті і посадові інструкції працівників;

виконує повноваження головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративно-територіальної одиниці або відповідного виду транспорту;

здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Керівники головних управлінь підзвітні та підконтрольні відповідно Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головам місцевих держадміністрацій з питань віднесених законодавством про місцеве самоврядування до компетенції відповідних держадміністрацій.

12. В головних управліннях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та на водному, залізничному, повітряному транспорті, для погодженого вирішення питань, що належать до їх компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється колегія.

Рішення колегії реалізуються шляхом прийняття відповідного наказу головного управління.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, її кількісний, персональний склад та положення про колегію затверджується начальником головного управління.

13. Головні управліннях утримуються за рахунок державного бюджету.

Структуру головних управлінь затверджує Голова Держсанепідслужби України.

Штатний розпис та кошторис головних управлінь затверджує Голова Держсанепідслужби України.

Чисельність працівників головних управлінь затверджує Голова Держсанепідслужби України в межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України для територіальних органів Держсанепідслужби України.

Керівники головних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та на водному, залізничному, повітряному транспорті вносять пропозиції Голові Держсанепідслужби України щодо штатного розпису Головного управління та чисельності його відокремлених структурних підрозділів.

14. Головні управління є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, банківських установах, бланки, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штампи для реєстрації вхідних і вихідних документів, печатки відокремлених структурних підрозділів та печатку для довідок.

Типова структура територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби України

І Головне управління:

1. Начальник Головного управління
2. Заступник начальника Головного управління
3. Заступник начальника Головного управління – начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду

ІІ Сектор бухгалтерського обліку
ІІІ Режимно-секретний сектор
IV Сектор внутрішнього аудиту
V Відділ запобігання та протидії корупції, кадрового та правового забезпечення
VІ Відділ санітарно-гігієнічного моніторингу
VІІ Адміністративно-господарській відділ
VІІІ Фінансово-економічний відділ
ІХ Організаційно-методичний відділ
Х Відділ санітарно-епідеміологічного нагляду
ХІ Відділ радіологічного контролю
ХІІ Відділ санітарно – гігієнічних досліджень
ХІІІ Відділ епідеміологічного моніторингу

ХІV Міське (районне, міжрайонне) Управління:

1. Начальник (міського, районного, міжрайонного) управління
2. Заступник начальника (міського, районного, міжрайонного) управління – начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду
3. Відділ санітарно-епідеміологічного нагляду
4. Адміністративно-господарській відділ
5. Фінансово-економічний відділ
6. Організаційно-методичний відділ
7. Відділ санітарно – гігієнічного моніторингу
8. Відділ санітарно – гігієнічних досліджень
9. Відділ епідеміологічного моніторингу
10. Відділ мікробіологічних досліджень

Увага, це проект! А в цілому, навряд чи що зміниться в майбутньому. Цікаво, що санітарно-гігієнічного відділу більше не має, але є об’єднаний Відділ санітарно-епідеміологічного нагляду. Хоча функцію санітарно-гігієнічного відділу мабуть буде виконувати Відділ санітарно – гігієнічного моніторингу.

На мій погляд, кардинально нічого не змінилося, окрім відділу санітарно-епідеміологічного нагляду, який буде очолювати Заступник начальника (міського, районного, міжрайонного) управління – начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду, а головний лікар буде називатися «начальником управління». До речі, більше всього, що вини будуть 100% державними службовцями, а хто іще – не зрозуміло.

Україна має ряд значних досягнень у сфері боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом і серед найголовніших – зниження темпу приросту кількості нових випадків захворюваності.

Сьогодні, 1 грудня, під час проведення акції присвяченої Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом, представники національних та міжнародних громадських організацій відмітили ті позитивні зрушення, яких вдалося досягти Україні завдяки принципу партнерства державних органів влади та неурядових структур.

«Результати роботи у 2011 році дають нам можливість говорити про те, що на сьогодні в Україні темпи приросту захворюваності на ВІЛ-інфекцію у порівнянні з минулим знизилися, – заявила голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна. – Це свідчить про те, що ми маємо позитивну тенденцію, яка, за умови виконання поставлених завдань на наступний рік, дозволить суттєво вплинути на епідемію».

Якщо в 2010 році, у порівнянні з 2009 роком, темп приросту складав 3,3%, то в 2011 році очікується, що темп приросту цього показника складе 0,3%, а кількість нових випадків ВІЛ-інфекції – 20 550 (44,8 на 100 тис. населення).

У 2011 році досягнуто економії коштів в процесі тендерних закупівель за рахунок зниження цін на антиретровірусні препарати (АРВ-препарати). Обсяги зекономлених коштів дадуть можливість протягом наступного півріччя забезпечити лікуванням усіх пацієнтів, які цього потребують, повідомила голова Держслужби соцзахворювань.

Участь в акції також взяли голова Координаційної Ради ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Володимир Жовтяк , координатор Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД в Україні (UNAIDS) Ані Шакарішвілі, , член Наглядової ради ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Валід Арфуш , керівник проекту з ВІЛ/СНІДу Німецького товариства з міжнародного співробітництва Мартін Каде , виконавчий директор МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» Андрій Клєпіков .

Під час заходу кожен бажаючий міг пройти тест на визначення ВІЛ-статусу, для цього неподалік було облаштовано мобільний медичний пункт.

Довідка: Станом на 1 листопада 2011 року, починаючи з 1987 року, в Україні зареєстровано 198 817 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян. Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих осіб відноситься до вікової групи 25-49 років (64%).

З метою подолання інфекції в Україні діє «Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки».

В Україні працюють 27 регіональних центрів СНІДу, 14 – міських (обласного підпорядкування). В регіональних центрах СНІДу працює 2084 фахівців, в тому числі: лікарів – 564; середнього медичного персоналу – 669; молодшого медичного персоналу – 342; іншого персоналу – 509. Для здійснення скринінгу на антитіла до ВІЛ в країні діє 102 лабораторії. В Україні також функціонує 755 кабінетів «Довіра» або кабінетів, які виконують їх функції.

На сьогодні антиретровірусну терапію (АРТ) в країні отримує понад 25 тис. осіб, з них за кошти державного бюджету – 21 009 осіб (83,6%) та 4 128 (16,4%) – за кошти Глобального фонду (6-й раунд) в рамках реалізації програми «Підтримка профілактики ВІЛ та СНІД, лікування та догляд для найуразливіших верств населення в Україні». Серед тих, хто не отримує, але потребує АРТ – понад 9 тис. осіб. Однак, обсяг фінансування, запланований для забезпечення АРТ на 2012 рік (232 млн. грн.) з урахуванням коштів гранту ГФ дозволить забезпечити доступ до лікування для 100% хворих, які сьогодні цього потребують.

Прес-служба МОЗ України

Прес-служба Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань